CASE OF LACATUS v. SWITZERLAND - [Ukrainian Translation] summary by the Supreme Court of Ukraine

LACATUS v. Switzerland (№ 14065/15)

Обставини справи

Ця справа стосувалася рішення про накладення на заявницю штрафу в розмірі 500

швейцарських франків (приблизно 464 євро) за жебрацтво у громадському місці в м. Женеві

та її ув’язнення до слідчого ізолятора на п’ять діб у зв’язку з несплатою суми штрафу.

Заявниця, 1992 року народження, належить до ромської общини та наразі проживає в

Румунії.

У 2011 році в м. Женеві заявниця не могла знайти роботу та почала просити милостиню.

Facts

22 липня 2011 року заявницю було оштрафовано спочатку на 100 швейцарських франків

(приблизно 93 євро) за статтею 11А Закону про кримінальне право Женеви, за якою

жебрацтво в громадських місцях є правопорушенням. У результаті проведення особистого

обшуку заявниці поліція вилучила в неї суму в розмірі 16,75 швейцарських франків

(приблизно 15,5 євро).

Упродовж наступних двох років на неї було накладено вісім покарань у вигляді штрафів

на таку саму суму; заявниця була двічі доставлена до відділку поліції на строк до 3 годин.

У разі несплати штрафів кожен із них міг бути замінений на один день ув’язнення.

Заявниця оскаржила рішення про накладення штрафів. Рішенням від 14 січня 2014 року

Поліцейський суд кантону Женеви визнав заявницю винною у жебрацтві. Суд застосував до

неї покарання у вигляді штрафу в розмірі 500 швейцарських франків, який у разі несплати

може бути замінений на п’ять днів ув’язнення, та підтримав конфіскацію 16,75 швейцарських

франків. Скарга заявниці до Палати з розгляду скарг та перегляду кримінальних справ Суду

правосуддя кантону Женеви була відхилена 4 квітня 2014 року. Заявниця оскаржила цю

відмову до Федерального суду, проте її скарга також була відхилена 10 вересня 2014 року.

Із 24 по 28 березня 2015 року заявниця була ув’язнена в слідчому ізоляторі впродовж

п’яти днів за несплату штрафу.

Посилаючись на статтю 8 Конвенції, заявниця стверджувала, що заборона жебрацтва в

публічних місцях становила недопустиме втручання до приватного життя, оскільки це

позбавило її засобів для існування. За статтею 10 Конвенції заявниця вказувала, що

заборона жебрацтва завадила їй

продемонструвати своє утруднене становище,

звернувшись за благодійністю. Посилаючись на статтю 14 Конвенції у поєднанні зі статтею

8 Конвенції, заявниця стверджувала, що вона стала жертвою дискримінації у зв’язку з її

соціальною та фінансовою ситуацією та походженням.

Оцінка Суду

Стаття 8 Конвенції

© Переклад й опрацювання цього рішення здійснено Верховним Судом.

2

ЄСПЛ встановив наявність втручання в реалізацію заявницею своїх прав за статтею 8

Конвенції. Втручання мало правове підґрунтя, передбачене статтею 11А Закону про

кримінальне право Женеви.

ЄСПЛ підкреслив, що стаття 11А (1) цього Закону зазначала, що «жебрацтво [карається]

штрафом». Тому це положення передбачало покарання для всіх осіб, які жебракували. ЄСПЛ

визнав, що повна заборона на певні види поведінки була радикальним заходом, який

Considerations

вимагає серйозного обґрунтування та особливо ретельного розгляду судами,

уповноваженими врівноважувати різні конкуруючі інтереси.

У цій справі застосовне законодавство перешкоджало істинному врівноваженню

конкуруючих інтересів та передбачало покарання за жебрацтво загалом.

ЄСПЛ зазначив, що заявниця походила з дуже бідної родини, була неосвіченою, не мала

роботи та не отримувала соціальних пільг. Жебрацтво становило для неї засіб до існування.

ЄСПЛ визнав, що, перебуваючи в явно вразливому становищі, заявниця мала право, яке є

невід’ємною частиною людської гідності, мати змогу висловити своє утруднене становище

та намагатися задовольнити свої основні потреби шляхом жебрацтва.

Щодо характеру та суворості покарання ЄСПЛ зауважив, що на заявницю було

накладено штраф у розмірі 500 швейцарських франків, який було замінено на п’ять днів

ув’язнення у зв’язку з його несплатою. Оскільки вона фактично не могла сплатити цей

штраф, заявниця фактично відбувала покарання у вигляді позбавлення волі. ЄСПЛ

підкреслив, що це було суворим покаранням. Санкції такого виду мають бути виправдані

обґрунтованими підставами на користь загального інтересу, проте їх у цій справі не було.

Що стосується питання того, чи могли менш суворі заходи досягти бажаного / такого ж

результату, ЄСПЛ підкреслив, що у своєму рішенні від 9 травня 2008 року Федеральний суд

визнав, що застосування менш суворих законодавчих положень могло б бути

неефективним, посилаючись на правові висновки, висловлені у своїх попередніх рішеннях.

Порівняльний аналіз законодавства щодо жебрацтва свідчив, що більшість країн-членів

Ради Європи запровадили більш деталізовані обмеження жебрацтва, аніж повна заборона

за статтею 11А Закону про кримінальне право Женеви. Хоча держава має певну свободу

розсуду щодо цього, дотримання статті 8 Конвенції вимагає від національних судів

ретельного вивчення конкретної ситуації у справі, що ними розглядається. Тому ЄСПЛ не

міг погодитися з аргументом Федерального суду, що менш обмежувальні заходи не могли б

досягти співставного результату.

ЄСПЛ визнав, що застосоване до заявниці покарання не було пропорційним ані меті

боротьби з організованою злочинністю, ані меті захисту прав перехожих, мешканців чи

власників магазинів. Заявниця була дуже вразливою, і її було покарано за свої дії в ситуації,

за якої вона ймовірно не мала іншого вибору, крім жебрацтва, щоб вижити. На думку Суду,

покарання завдало шкоди людській гідності заявниці та зашкодило самій суті прав,

© Переклад й опрацювання цього рішення здійснено Верховним Судом.

3.

захищених статтею 8 Конвенції, а тому держава перевищила межі своєї свободи розсуду в

цій справі.

ЄСПЛ дійшов висновку, що втручання у здійснення заявницею своїх прав за статтею 8

Конвенції не було «необхідним у демократичному суспільстві» в розумінні її пункту 2 статті

8.

Висновок

Порушення статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя).

Рішення в цій справі ухвалене Палатою 19 січня 2021 року й набуло статусу остаточного

19.

квітня 2021 року відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції.

© Переклад й опрацювання цього рішення здійснено Верховним Судом.